Акторка вистави “#додому” Анна Троцько розповіла, як створювала образ своєї героїні

Щоразу ми, коли працюємо над новою історією, беремо щось і від себе. Адже те, що виноситимемо на суд глядачів, має бути живе. І тоді це точно зачіпатиме їх. У матеріалі, який ми зібрали, є куди копати, і такі надра можна викопати, що дивуєшся сам. Цікавий парадокс виходить, ніби ти шукаєш героя, а можеш знайти не тільки його, а й щось нове в собі. І далі залишається поглиблювати персонажа, і способів для цього — чимало. Людська природа Лєни дуже точно співпала з моєю, і я навіть здивувалась, як незнайомі люди в цьому великому світі можуть мати багато спільного. Образ Лєни висвітлює проблему вміння пробачити. Адже для цього треба мати сили, і найважче — це пробачити самому собі. Вона постійно шукає в собі недоліки і причини, і в цьому теж наша подібність. Сама вона з Криму, а зустріла я її на Поштовій площі. Її життєвий дивіз: «Моя сила — в ніжності». І в цьому вона чудова! Сумую за нею».

Актор вербатім-вистави «#додому» Станіслав Щербак про свого героя Сергія

Мій Сергій — це дуже цікава людина, в якій поєднано те, що важко поєднати. В пошуках свого героя я поїхав на вокзал, однак знайшов його не з першого разу. Всі кудись поспішали, ніхто не хотів зі мною говорити. Темніло, ставало прохолодніше. Я засмутився. І тут мій герой, неочікувано для мене, заговорив до мене сам. Це заінтригувало. Наша бесіда почалась дуже легко і просто, ніби ми з ним давні знайомі. Мене дуже вразила його біографія. Те, що він виріс у дитячому будинку, без батьків, у складному середовищі. Потім у його житті сталась війна, труднощі, втрата друзів, опіки. І здавалось, цьому не буде кінця. Але, попри все це, він не втратив своєї гідності й людяності. Його життя потім дуже змінилось. У нього є чудова сім’я, він допомагає дитячим будинкам. Він дуже справжній. Я тішусь, що такий герой живе в мені, і ввечері у виставі каже щось важливе. Мені здається, про такі історії ми, актори, маємо розповідати. І варто пам’ятати, що допомога людям навколо — дуже потрібна річ. Ми часто про це забуваємо в такому швидкому ритмі життя. І я йому дякую за це важливе, що він мені сказав тоді, ввечері на вокзалі.